Юваль Ной Харарі: Дослідження людства від минулого до майбутнього

Юваль Ной Харарі - ізраїльський історик, професор кафедри історії Єврейського університету в Єрусалимі, який здобув ступінь доктора філософії (PhD) в Оксфордському університеті у 2002 році. Харарі є міжнародним автором бестселерів та лауреатом численних нагород, включаючи двічі премію Поланскі за креативність та оригінальність. Його підхід відрізняється від традиційного фокусу істориків на вузьких темах, оскільки він демонструє видатну здатність ставити справді великі питання та контекстуалізувати їх. Його роботи колективно досліджують масштабні концепції, такі як свобода волі, свідомість та інтелект.

Харарі відомий своїми трьома основними книгами:

1. «Sapiens: Коротка історія людства» (Sapiens: A Brief History of Humankind), опублікована у 2014 році, досліджує людську історію.
2. «Homo Deus: Коротка історія завтрашнього дня» (Homo Deus: A Brief History of Tomorrow), опублікована у 2016 році, пропонує погляд на наше майбутнє.
3. «21 урок для 21-го століття» (21 Lessons for the 21st Century), опублікована пізніше, має на меті охопити нагальні проблеми, з якими ми стикаємося сьогодні.

Sapiens: Сила вигадок

У «Sapiens» Харарі розглядає, як Homo sapiens перетворився з незначного виду, який 70 000 років тому був не більш значущим, ніж медузи чи дятли, до виду, що домінує на планеті. Він стверджує, що ключова відмінність людей від інших тварин полягає у їхній здатності до гнучкої співпраці у великих масштабах. Тоді як інші тварини можуть співпрацювати лише в невеликих групах (наприклад, шимпанзе у 15–30 особин), люди досягають цього завдяки спільній вірі у вигадки (fictions).

Ці вигадані реальності є надзвичайно потужними і виступають «клеєм», що утримує суспільство разом, дозволяючи йому діяти з такою значною силою. До цих вигаданих реалій належать релігія, корпорації (як-от Google), нації, права, закони, країни і навіть гроші. Харарі зазначає, що корпорації та валюти є лише історіями, винайденими людьми, але вони є наймогутнішими силами у світі сьогодні.

Homo Deus: Зсув влади до алгоритмів

У «Homo Deus» Харарі зміщує фокус на майбутнє, припускаючи, що ми є, ймовірно, одним з останніх поколінь Homo sapiens, і що через століття чи два Землею домінуватимуть сутності, які будуть більш відмінні від нас, ніж ми від шимпанзе.

Харарі стверджує, що після того, як людство протягом більшої частини історії витрачало енергію на боротьбу з війнами, чумою та голодом, воно, ймовірно, зосередиться на нових цілях: безсмерті, щасті та досягненні божественності.

Кінець Гуманізму та Свободи Волі Гуманізм - домінуючий світогляд останніх століть - базується на ідеї, що найвищим авторитетом є почуття та вільний вибір окремої людини. Ця ідея лежить в основі політики («виборець знає краще»), економіки («споживач завжди правий») та мистецтва («краса в очах того, хто дивиться»).

Проте гуманізм стикається зі смертельною загрозою, що виходить із лабораторій та Кремнієвої долини. Наука стверджує, що гуманізм ґрунтується на застарілому розумінні Homo sapiens, зокрема на вірі у свободу волі, якої насправді не існує. З наукової точки зору, свобода волі є просто ще одним міфом, а почуття - це біохімічні алгоритми, створені природним відбором для прийняття рішень.

Схід Датаїзму Харарі описує нову ідеологію, яка може замінити гуманізм - датаїзм (Dataism). Датаїзм вважає, що авторитет походить від даних і переміщується до «хмари Google» чи «хмари Microsoft».

Зсув авторитету від людей до алгоритмів можливий завдяки злиттю біотехнологій та інфотехнологій. Харарі стверджує, що ми наближаємося до моменту, коли алгоритми матимуть достатньо даних, біологічних знань та обчислювальної потужності, щоб розуміти людей та їхні почуття краще, ніж вони самі себе розуміють.

Це вже відбувається у медицині: наприклад, коли людина надає перевагу слуханню алгоритму, що базується на генетичному тестуванні та великих даних, а не власним відчуттям щодо здоров'я. У майбутньому це може поширитися на важливі особисті рішення, як-от вибір партнера для шлюбу, де алгоритми можуть надати рекомендації з високою ймовірністю успіху, базуючись на аналізі біометричних даних і мільйонів інших стосунків.

21 урок для 21-го століття: Виклики сучасності

У «21 уроці для 21-го століття» Харарі розглядає, як технологічний розвиток впливає на сучасні політичні та соціальні системи.

Криза Ліберальної Демократії Ліберальна демократична система, побудована на філософії XVIII століття, базується на ідеї, що вільний вибір індивідів є найвищим авторитетом. Однак, якщо зовнішні організації (корпорації та уряди) отримають привілейований доступ до того, що відбувається всередині нашого тіла та мозку, це може підірвати ці основи.

Освіта для Майбутнього Харарі зазначає, що в сучасному світі, де невідомо, яким буде світ у 2050 році, найважливішим завданням освіти є навчити молодь здатності постійно перевинаходити себе (reinvent themselves repeatedly) протягом життя. Він порівнює ідентичності минулого з кам'яними будинками з глибоким фундаментом, тоді як ідентичності майбутнього мають бути схожі на намети, які можна скласти та перенести в інше місце.

Глобальні Проблеми та Фейкові Новини Харарі підкреслює, що суспільству необхідно зосередити публічну дискусію на трьох найбільших глобальних проблемах, які стосуються кожного на планеті: ядерна війна, зміна клімату та технологічна руйнація (disruption).

Щодо фейкових новин, він зауважує, що проблема не в їх новизні, а в моделі сучасного інформаційного ринку: «захоплюючі новини безкоштовно в обмін на вашу увагу». Ця модель перетворює увагу на найдефіцитніший ресурс, де правда відсувається на другий план, оскільки головним є збудження та увага. Харарі пропонує змінити цю модель на високоякісні новини, які коштують грошей, але не зловживають увагою.

Духовність проти Релігії Харарі проводить чітку межу між релігією та духовністю. Він визначає духовність як питання, а релігію як відповіді. На його думку, духовність є надзвичайно важливою сьогодні, оскільки інженери та розробники технологій тепер змушені вирішувати духовні та філософські питання (наприклад, моральні дилеми самокерованих автомобілів), які раніше були прерогативою філософів.

Підхід Харарі до Історії та Технологій

Харарі підкреслює, що його робота як історика полягає у вивченні змін, а не лише минулого. Мета вивчення історії, на його думку, полягає у звільненні від неї.

Важливо, що він завжди наголошує на не детермінованості технологій. Одні й ті ж технології, як-от промислова революція ХХ століття (потяги, електрика, радіо), можуть бути використані для створення комуністичної диктатури, фашистського режиму або ліберальної демократії. Технологія може призвести як до раю, так і до пекла, тому необхідно складати карту різних можливих сценаріїв, особливо усвідомлюючи найгірші з них, щоб мати можливість їх запобігти.